Чемпіонат України сезону-2013/14, мабуть, увійде в архіви як один з найбільш трагічних. Не вихід на старт “Кривбасу”, зняття з турніру по ходу змагань “Арсеналу”, криза “Металіста” і ось зараз – підривні кадрові втрати “Чорноморця” . Прем’єр-ліга, по-суті, ризикує втратити одну з найбільш динамічно розвиваються команд.

Нинішня ситуація в країні докорінно підірвала роками проголошуваний гасло – спорт поза політикою. Як виявилося, не змішувати в одну купу спортивні інтриги і політичні можна тільки тоді, коли загальна ситуація в країні не виходить за рамки спокійною, робочою. Як тільки почалися відомі всім події, тут же постраждав і футбол. Втім, мова не тільки про ситуацію з “Металістом” і зараз ось – з “Чорноморцем”. Напевно, зникнення “Кривбасу”, а потім і “Арсеналу” – це наслідок соціально-політичного бардаку, який, втім, на початку футбольного року ще були завуальованим. А коли все темне вийшло назовні, всі ланки швидко зв’язалися в один ланцюжок.

У житті, взагалі, все змінюється зі швидкістю картинок в калейдоскопі. Якщо сьогодні все добре, це не означає, що так само буде й завтра. Ще вчора одеські вболівальники мали можливість насолоджуватися грою своєї улюбленої команди в плей-офф Ліги Європи, радіти тому прогресу, який видав “Чорноморець”, а вже сьогодні перспективи колективу Романа Григорчука перетворилися в туманні. “Чорноморець” – команда зі скромним бюджетом, з економним підходом до трансферній політиці, тому в Одесі кожен гравець має винятково важливе значення для команди. Скільки було говорено-переговорено про потреби підписання якісного центрального захисника для розвантаження двох основних стопперів – Маркуса Бергера і Пабло Фонтанелло. А тепер ось виходить, що приховані лідери “Чорноморця” “розвантажилися” самі відходом з колективу.
Звичайно, “Чорноморець” – це тренерська команда і всі успіхи “моряків” стали можливими тільки через грамотної і самовідданої роботи Романа Григорчука. Напевно, будь на місці нинішнього головного тренера одеської команди інший фахівець, “Чорноморець” не грав би в такий розумний і раціональний футбол, а окремі виконавці так яскраво не розкрилися б у складі одеського колективу. Але в цьому і полягають всі принади футболу: Роман Григорчук знайшов свою команду, а “Чорноморець” знайшов свого тренера. На початку шляху, звичайно, саме від тренера залежало більше, ніж від гравців, але з часом роль виконавців і наставників в команді зрівнялася – підопічні зрозуміли, чого від них вимагав головний тренер, і вже важливим було вміння футболістів виконувати всі ті вказівки, які стали базисом гри “Чорноморця”. Деталі механізму притерлися одна до одної, тому висмикування якийсь із часток навряд чи пройде безслідно. З великою часткою ймовірності можна говорити, що одесити без чотирьох твердих гравців основного складу багато втратять у своїй грі.

Догляди Сито Рієри і Франка Джа Джеджу, звичайно, хворобливі, але не катастрофічні. Саме півзахист – та лінія, в якій у Романа Григорчука є найбільш багатий вибір виконавців. Іспанець Рієра був гравцем з нетрадиційним баченням поля, з умінням одним рухом змінити хід гри. Для прагматичного і прямолінійного “Чорноморця” такий футболіст був особливо важливим, хоча, звичайно, по ходу нинішнього сезону Роману Григорчуку за різних причин доводилося часто обходитися без креативного Рієри. Можна сказати, що втрата іспанця стане відчутною, але не катастрофічною.

Подібні висновки напрошуються і в ситуації з відходом Франка Джа Джеджу. Хоча, француз, звичайно ж, відігравав куди більш значущу роль в побудові гри “Чорноморця”, ніж Рієра. Можна просто згадати, скільки важливих голів вінгер забив за команду (чого варта хоча б точний удар у ворота ПСВ в Ейндховне) і тоді будь-які слова стануть зайвими. Звичайно, Джеджу ні ідеальним гравцем, але він додавав морякам швидкості в роботі з м’ячем. Але головна перевага перед Павлом Дитиною, який тепер, напевно, буде покликаний замінити на брівці Франка, – це чітке розуміння вимог головного тренера, що колишньому лідеру “Ворскли” ще потрібно осягнути.

Але набагато більше головного болю отримає Роман Григорчук при комплектації захисної лінії. Замінити трьох із чотирьох основних гравців ланки, яка у команді було визначальним, буде вкрай складно. Тут як не можна до речі виглядає трансфер Євгена Опанасенка, який, втім, переїде до Одеси тільки влітку. А в другій частині нинішнього чемпіонату на лівий фланг захисту Григорчуку доведеться повертати Павла Кутаса, який взимку більше грав контрольних матчів за неосновної склад. Праворуч тоді буде діяти Зубейко, а ліворуч – замість Сантани – поки що саме універсал Кутас. Звичайно, якщо Роман Йосипович не вдаватиметься до допомоги молоді.
Ким замінювати Маркуса Бергера і Пабло Фонтанелло – питання без відповіді. Петро Ковальчук – гравець виключно ротації, який здатний відіграти на пристойному рівні один-два матчі, але на якого складно розраховувати протягом довгій дистанції. Тут вже точно Роману Григорчуку доведеться використовувати когось із дублюючого складу.
“Чорноморець”, до речі, команда, яка поки тільки чекає плоди від своєї роботи з молоддю. З гравців, які заявлені на чемпіонат за списком Б, в нинішньому сезоні за першу команду грав тільки центральний захисник Євген Мартиненко. Саме він, швидше за все, і отримає свій шанс у другій частині сезону.
В умовах кадрового цейтноту неготовність молоді влитися в роботу основної команди може стати ще одним підривним фактором для одеського колективу.

З іншого боку, можливо, саме ситуація, що склалася допоможе одеському клубу піднятися на сходинку вище у розвитку власної школи. У кожному разі, вихід з положення шукати потрібно.

Але ще цікаво, чому в такому становищі опинився саме “Чорноморець”. Легіонерами перенасичені майже всі команди з верхньої частини турнірної таблиці, Одеса – начебто і не найгарячіша точка в назріваючий конфлікт, але саме з “Чорноморця” першими масово пішли іноземні гравці. Звичайно, з людської точки зору Джеджу і компанію зрозуміти можна: Україна для легіонерів – виключно можливість підзаробити, а, надивившись по ТБ російської і не тільки пропаганди, ризикувати життям заради грошей не буде ніхто. Але ж чому тоді іноземні футболісти “Севастополя”, “Таврії”, “Зорі”, “Шахтаря” залишаються на своїх місцях і обмежуються поки що лише словами про можливий виїзд з України, якщо ситуація в країні буде загострюватися?

Втім, можна знайти й інше пояснення. Ще на початку чемпіонату з’явилася інформація про начебто урізання фінансування “Чорноморця”, яка офіційного підтвердження не знайшла. Але, як відомо, диму без вогню не буває. Нескладно здогадатися, що саме легіонери отримували в “Чорноморці” найбільш високу зарплату. І коли в країні відбуваються події, які не сприяють фінансовому благополуччю ні звичайних жителів, ні представників так званої “еліти”, одне з перших, від чого позбуваються – це футбол. Як би сумно це не звучало для простих уболівальників, але для “сильних світу цього” футбол – це іграшка, що не доречна, коли під загрозою опиняється соціальний статус і фінансове становище. Тому догляд п’ятьох гравців основного складу – це ще й можливість “під шумок” скоротити витрати.

Надія на те, що “Чорноморець” залишиться колишнім, звичайно, ще є, хоча після того, як стало відомо, що гравці команди відправлені у відпустку , стає ще більш тривожно. Але головне, що біля керма команди залишається Роман Йосипович Григорчук, який вже не раз доводив, що вміє гідно виходити з критичних ситуацій. На прес-конференції перед грою проти “Ліона” тренер одеситів зазначав, що переживає через всієї тієї ситуації, яка розгорілася в країні, але, при цьому, хоче концентруватися виключно на футболі. Залишається сподіватися, що в Україні футбол продовжиться і Роман Григорчук не дозволить обставинам вбити цікаву і самобутню команду, якій є його “Чорноморець”.